Документальне кіно — сильний інструмент для молоді. Воно не повчає, а показує живі історії. Через них легше говорити про складні теми, емпатію та права людини. Для нас важливо створювати середовище підтримки. Тут молодь не лишається наодинці з питаннями і досвідом війни. Є безпечний простір для розмови, рефлексії та взаємодії.
Ми бачимо в проєкті практичну користь для громади. Покази з обговореннями розвивають критичне мислення і культуру діалогу. Вони також підсилюють участь молоді в житті міста. Це прямо відповідає нашій місії. Ми хочемо підсилювати молодь Запоріжжя. І робити місто більш відкритим та інклюзивним. Коли молодь зустрічається офлайн, з’являється енергія діяти. Хтось іде у волонтерство, хтось запускає ініціативу, хтось збирає спільноту.
Програма на Фанатській, 11 — це серія показів у Молодіжному центрі. Після переглядів були обговорення. У добірці були фільми про війну і вразливість. Також про силу спільнот і відповідальність. Окрема увага — кордонам та безпеці в цифровому середовищі. Серед стрічок були «Як пройшли мої літні канікули?», «Санаторій», «Фіуме або смерть!». Також «Мій щоденник сексуального шантажу» і «Моя золота дитина».
Цей проєкт довів просту річ: документальне кіно — це старт для розмови. А розмова може перейти в дію. Після обговорень молоді легше формулювати думки і не мовчати. Саме тому ми підтримали ініціативу разом із Cultprojector. Хочемо, щоб у Запоріжжі було більше таких подій. Після них лишається не лише враження, а й мотивація змінювати громаду.